Вибрані поворотні моменти, а не стрічка новин. Датовані щотижневі події містяться в щотижневих бюлетенях; ця хронологія містить події, які, за оцінкою Vigil, змінили хід конфлікту.
Масові протести проти відмови від асоціації з ЄС в останній момент закінчуються втечею проросійського президента з країни.
Росія майже безкровно захоплює та анексує Крим, а потім розпалює війну через посередників у Донецьку та Луганську, яка за вісім років забирає ~14,000 життів.
Рамкова угода про припинення вогню за посередництва Франції та Німеччини знижує інтенсивність, але жодна зі сторін її так і не виконує.
Росія вторгається на кількох напрямках, розраховуючи на швидкий крах. Наступ на Київ зазнає провалу протягом шести тижнів.
Десантно-штурмові сили ПДВ захоплюють аеропорт під Києвом, щоб відкрити повітряний міст для швидкого обезголовлення столиці; висадку стримано, а аеродром виведено з ладу.
Відхід Росії з Київської області виявляє вбивства цивільних у Бучі та сусідніх містах, задокументовані журналістами, слідчими та супутниковими знімками.
Українські протикорабельні ракети «Нептун» топлять флагман Чорноморського флоту — це підтвердили посадовці США після початкового заперечення Росії. Найбільший бойовий корабель, втрачений у бою з 1945 року.
Оборона Маріуполя після місяців оточення завершується на металургійному комбінаті «Азовсталь»; місто здебільшого зруйноване.
Домовленість за посередництва ООН і Туреччини відновлює український морський експорт зерна; після виходу Росії в 2023 році Україна силоміць відкриває власний коридор, відтіснивши Чорноморський флот.
Підводні вибухи знищують три з чотирьох ниток газопроводу «Північний потік» у Балтійському морі. Атрибуція і через роки залишається публічно спірною.
Москва оголошує анексію чотирьох частково окупованих областей і вперше з 1945 року оголошує мобілізацію, що спричиняє масовий виїзд чоловіків призовного віку.
Вибух обрушує автомобільні прольоти мосту, що з’єднує Росію з окупованим Кримом, — флагманського інфраструктурного об’єкта анексії 2014 року.
Масовані залпи ракет і дронів Shahed по енергетичній інфраструктурі започатковують повторювану сезонну кампанію, спрямовану на те, щоб зламати витривалість цивільного населення зимовою темрявою та холодом.
Україна повертає тисячі квадратних кілометрів на північному сході, а потім змушує російські війська відійти з міста Херсон — єдиного обласного центру, який захопила Росія.
Найдовша і найдорожча окрема битва війни: штурмова піхота «Вагнера» та російські регулярні війська десять місяців пробивалися через донбаське місто проти змінюваної української оборони, перш ніж узяти його в травні 2023 року, ціною, яку публічно оцінюють як винятково високу для обох сторін.
Збройні формування російських громадян, що воюють на боці України, — Легіон «Свобода Росії» та Російський добровольчий корпус, за їхньою власною версією та версією Києва, — заходять у Бєлгородську область і утримують прикордонні населені пункти приблизно два дні, після чого відходять. Київ описує рейд як операцію російських формувань, що діють незалежно від його армії.
ПВК «Вагнер» захоплює Ростов-на-Дону і йде маршем на Москву, після чого відступає; через два місяці її засновник гине в авіакатастрофі.
Оснащений західною технікою наступ України в напрямку Азовського узбережжя зазнає невдачі через глибокі укріплення та мінні поля; настає позиційне виснаження.
Повторювана кампанія рейдів у прикордонні Бєлгородську та Курську області Росії, які здійснюють російські формування, що воюють на боці України, — Легіон «Свобода Росії», Російський добровольчий корпус і, за повідомленнями 2024 року, Сибірський батальйон, — з піком навколо президентських виборів у Росії в березні 2024 року. Слід відрізняти від вторгнення в Курську область у серпні 2024 року, яке здійснили регулярні українські сили.
Повторювані удари по Севастополю та втрати від морських дронів змушують Росію передислокувати більшість основних кораблів флоту на схід; за відсутності флоту український односторонній експортний коридор закріплюється.
Безвихідь у Конгресі на пів року зупиняє найбільший канал військової допомоги; українські підрозділи економлять снаряди та перехоплювачі, доки в квітні 2024 року не ухвалюють новий пакет.
Росія ціною великих втрат захоплює Авдіївку і тисне на Донбасі; Україна відповідає несподіваним вторгненням у Курську область Росії.
Пхеньян направляє бойові війська воювати пліч-о-пліч із російськими силами на Курському напрямку — перше розгортання військ третьої країни в цій війні, — поглиблюючи обмін боєприпасів і живої сили на технології та тверду валюту.
21 листопада 2024 року Росія завдала удару по району заводу «Південмаш» (Yuzhmash) у Дніпрі новою балістичною ракетою середньої дальності з кількома звичайними бойовими частинами. Президент Путін того вечора підтвердив пуск, назвав систему «Орєшнік» і описав його як випробування в бойових умовах і відповідь на перше застосування Україною західних ракет великої дальності на території Росії кількома днями раніше. Посадовці Сполучених Штатів описали її як експериментальну систему середньої дальності; ГУР МО України описало корисне навантаження з шести бойових частин по шість суббоєприпасів у кожній. Жоден з урядів не підтвердив другого бойового застосування. 30 грудня 2025 року Міністерство оборони Росії оголосило про заступання на бойове чергування в Білорусі підрозділу Ракетних військ стратегічного призначення, озброєного цією системою.
Після конфронтації в Овальному кабінеті 28 лютого 2025 року Сполучені Штати призупинили постачання військової допомоги Україні 3 березня, а обмін розвідданими — з 5 березня. І те, і інше відновилося 11 березня після переговорів у Джидді, на яких Україна прийняла пропозицію Сполучених Штатів щодо тридцятиденного припинення вогню, яку Росія потім відхилила. Пауза припала на обвал Курського виступу; її вплив на поле бою в ті дні стверджують українські посадовці, і незалежно його не встановлено.
Через сім місяців після вторгнення в серпні 2024 року українські сили відійшли з більшої частини території, яку утримували в Курській області Росії. Російські сили, із залученими на цьому напрямку північнокорейськими військами, відбили Суджу близько 13 березня 2025 року, коли лінії постачання України через виступ опинилися під тривалим ураженням дронами; начальник Генерального штабу Росії 26 квітня 2025 року доповів про повне відвоювання області, що Україна заперечила, визнавши втрату майже всього виступу. Відхід збігся з паузою в обміні розвідданими з боку Сполучених Штатів.
30 квітня 2025 року Сполучені Штати та Україна підписали угоду про створення спільного інвестиційного фонду відбудови, що фінансується з майбутніх доходів від нових українських проєктів із видобутку природних ресурсів, після двох місяців, протягом яких Київ відхиляв попередні проєкти як претензію за вже надану допомогу. Підписаний текст не містить жодної гарантії безпеки і жодного зобов’язання повернення вже наданої допомоги; парламент України ратифікував її в травні 2025 року.
Російська та українська делегації зустрілися в Стамбулі 16 травня 2025 року — перші прямі переговори з весни 2022 року — після того, як президент Путін запропонував їх замість припинення вогню, якого вимагали Україна та її партнери. Далі відбулися ще два раунди — 2 червня і 23 липня. Кожен приніс масштабні обміни полоненими й тілами загиблих та обмін письмовими позиціями; жоден із меморандумів не прийнято — російський повторював територіальні вимоги та вимогу нейтралітету, український — припинення вогню перед будь-яким врегулюванням. Жодного припинення вогню, механізму чи тексту не послідувало.
1 червня 2025 року Служба безпеки України запустила малі ударні дрони з вантажівок, розміщених поблизу п’яти російських авіабаз, зокрема «Бєлая» в Іркутській області та «Оленья» в Мурманській області, за кілька тисяч кілометрів від України. Служба заявила, що уражено 41 літаків, серед них бомбардувальники Ту-95 і Ту-22М3, які використовуються в кампанії ударів по Україні; незалежні знімки підтвердили знищення чи пошкодження меншої кількості, а Міністерство оборони Росії визнало атаки у двох регіонах. Про операцію оголосили напередодні другого стамбульського раунду.
Фронт повільно рухається навколо донбаських вузлових міст, тоді як обидві сторони змагаються в нарощуванні виробництва дронів і перехоплювачів; дипломатичне зондування повторюється без врегулювання, яке прийняла б кожна зі сторін.
На другому тижні серпня 2025 року невеликі російські піхотні групи просочилися приблизно на десять кілометрів на північний схід від Покровська в напрямку Добропілля, загрожуючи дорозі на Краматорськ; незалежне картографування показало вузький виступ, а не утримуваний прорив. Україна ввела резерви, зокрема 1-й корпус «Азов» Національної гвардії, і протягом наступних тижнів відрізала й ліквідувала значну частину прориву, тоді як російський тиск на Добропільському напрямку тривав і в 2026 році.
Президенти Трамп і Путін зустрілися на об’єднаній базі Елмендорф–Річардсон в Анкориджі 15 серпня 2025 року — перший американо-російський саміт з 2021 року — без участі України. Жодного припинення вогню чи документа не послідувало; Сполучені Штати перейшли від прагнення спершу досягти припинення вогню до прагнення всеосяжного врегулювання, а європейські лідери через три дні разом із президентом Зеленським поїхали до Вашингтона, щоб добиватися гарантій безпеки. Повідомлялося, що територіальні вимоги Росії не змінилися.
Делегації України, Росії та США зустрілися в Женеві в лютому 2026 року в тристоронньому форматі — за повідомленнями, 18–19 лютого. Українську делегацію очолював Рустем Умєров, російську — Володимир Мединський; на чолі столу були спецпосланці США Стів Віткофф і Джаред Кушнер, були присутні й військові керівники всіх трьох держав. Порядок денний, за повідомленнями, охоплював безпекові та гуманітарні питання, зокрема запровадження моніторингу припинення вогню і домовленості щодо демілітаризованої зони; найскладнішим пунктом очікувано мало стати майбутнє окупованих Росією територій. Росія і далі вимагала, щоб Україна поступилася контролем над східною частиною Донбасу. Україна і далі домагалася післявоєнних гарантій безпеки з підстраховкою з боку США, а президент Зеленський заявив, що Україна «погодилася на всі реалістичні пропозиції Сполучених Штатів». Сполучені Штати встановили червневий кінцевий термін для врегулювання. Про прорив не повідомлялося.
Нова дипломатична спроба почалася в середині листопада 2025 року навколо плану з 28 пунктів, підготовленого спецпосланцем США Стівом Віткоффом і його російським візаві Кирилом Дмитрієвим. За повідомленнями, він мав обмежити чисельність збройних сил України, вимагати конституційного зобов’язання не вступати до НАТО, заборонити перебування військ НАТО в Україні, визнати російський суверенітет над Кримом, Донецьком і Луганськом, провести вибори в Україні протягом ста днів, зняти санкції і повернути Росію до G8 — а також надати Україні «надійні гарантії безпеки», яких текст не визначав. Україна та її європейські союзники сприйняли його як відтворення максималістських вимог Росії. Переговори в Женеві 23–24 листопада 2025 року дали переглянутий план, який, за повідомленнями, спирався на європейські контрпропозиції, що обмежували здобутки Росії; його деталі так і не оприлюднено. Наприкінці грудня президент Зеленський заявив, що дев’яносто відсотків угоди погоджено. Ще три раунди в Об’єднаних Арабських Еміратах і Швейцарії наприкінці січня та в лютому 2026 року не дали прориву, а переговори, заплановані в ОАЕ на початок березня, було відкладено через військові дії США та Ізраїлю проти Ірану.
21 липня 2026 року президент Зеленський звільнив Олександра Сирського і призначив Михайла Драпатого Головнокомандувачем Збройних сил України; наступного дня начальником Генерального штабу призначено генерал-майора Ігоря Скибюка. Зміна командування відбулася після ширших кадрових змін в уряді — звільнення прем’єр-міністра і міністра оборони-реформатора Михайла Федорова — та шести днів протестів у Києві.
У ніч на 5 серпня 2026 року Росія атакувала Київську область та інші регіони 115 дронами типів Shahed, «Гербера», «Італмас» та інших, 24 балістичними ракетами і чотирма ракетами, які Повітряні сили України описали як об’єднану категорію «Циркон/Онікс». Повітряні сили повідомили про знищення або подавлення засобами РЕБ 98 дронів — приблизно 85 відсотків — і не повідомили про перехоплення жодної з ракет. Влучання ракет і 17 дронів зафіксовано в 26 локаціях. Ракети запускали з Курської, Ростовської та Брянської областей, а дрони — з Курська, Міллерово, Орла, окупованого Донецька і Криму. ДСНС спочатку повідомила про 14 загиблих і 22 поранених; пізніші повідомлення, у міру тривання рятувальних робіт, називали більші втрати.
У березні 2026 року Запорізька АЕС втратила основну лінію зв’язку 750 кВ «Дніпровська». В умовах місцевого припинення вогню за посередництва МАГАТЕ — шостого, про яке домовилося Агентство, — лінію фізично відремонтували на початку червня, але вона так і залишилася знеструмленою: підстанцію, що її живила, розташовану понад сто кілометрів на північний захід, у травні сильно пошкодили удари. Станція залишилася з єдиною лінією 330 кВ замість десяти зовнішніх підключень, які мала до 2022 року, і до 8 серпня зафіксувала двадцять п’яту повну втрату зовнішнього електроживлення від початку війни — тринадцять із них з квітня. Оператори підняли рівень води в басейнах витримки відпрацьованого палива всіх шести зупинених реакторів, щоб виграти час на випадок, якщо під час тривалішого знеструмлення зірветься постачання дизельного пального. 3 жовтня 2026 року МАГАТЕ повідомило, що атаки дронів 19, 20 і 27 вересня пошкодили трансформатори на відкритому розподільчому пристрої Запорізької ТЕС, які Агентство назвало життєво важливими для зовнішнього електроживлення АЕС, і що атака 22 вересня вивела з ладу зовнішню станцію радіаційного моніторингу; Агентство не повідомило, хто здійснив атаки, а його Генеральний директор домагався ще одного місцевого припинення вогню для ремонту.
Українські дрони уразили нафтопереробний комплекс ТАНЕКО в Нижньокамську (Татарстан), приблизно за 1,200 км від українського кордону. Генеральний штаб України підтвердив удар по НПЗ і пожежу на підприємстві. Влада Татарстану повідомила про 13 загиблих і 78 поранених на промислових і цивільних об’єктах міста, серед них дитина; дев’ятеро загиблих перебували в гуртожитку, а семеро, за даними консульства Узбекистану, були громадянами Узбекистану. МЗС Росії закликало до міжнародного засудження.
У ніч на 12 серпня 2026 року українські дрони і ракети атакували порт Новоросійськ, уразивши військово-морську базу і портову інфраструктуру. Місцеві посадовці повідомили про трьох загиблих, серед них дитина, і щонайменше 24 поранених; за повідомленнями, пошкоджено чотири промислові підприємства, понад два десятки житлових будинків і навчальні заклади, а в порту запроваджено режим надзвичайної ситуації. Два зернові термінали — Новоросійський зерновий термінал і НКХП — призупинили роботу; за повідомленнями, їхня сукупна річна експортна потужність перевищує 15 млн тонн, а через порт проходить до третини російського експорту зерна. Ф’ючерси на пшеницю зросли приблизно на три відсотки. Президент Зеленський заявив, що українські сили атакували позиції ППО, причали та інфраструктуру морського порту й уразили два фрегати, десантний корабель, корвет та інші судна; міністерство оборони Росії заявило, що за ніч збило 502 українських дронів. Пошкодження окремих суден заявляє одна з воюючих сторін, і незалежно їх не встановлено. У ніч з 13 на 14 серпня українські дрони уразили балтійський нафтоекспортний порт Усть-Луга, спричинивши пожежу; у той самий період російський удар пошкодив інфраструктуру порту Одеси. 24 вересня 2026 року губернатор Краснодарського краю підписав указ про надзвичайний стан, чинний з 12 серпня, пославшись на масовані атаки на логістичні об’єкти, призупинення роботи портів і порушення судноплавства в Азово-Чорноморському басейні. Аналіз Reuters, поширений 25 вересня, описав три зернові термінали регіону, зокрема НКХП, як сильно пошкоджені — ремонт НКХП, за повідомленнями, триватиме від чотирьох до шести місяців — і оцінив приблизно 80 відсотків потужностей зернових терміналів регіону як такі, що простоюють, але придатні до роботи, — це аналіз, а не офіційна цифра.
Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні 13 серпня 2026 року повідомила, що в липні 2026 року нею перевірено загибель 437 цивільних і поранення 2,610 — на 30 відсотків більше, ніж у червні, і на 70 відсотків більше, ніж у липні 2025 року, і це найвищий місячний показник з березня 2022 року. Місія зафіксувала 429 ракет, запущених за місяць, — більш ніж удвічі більше, ніж у червні, — і пов’язала 38 відсотків втрат із далекобійними ракетами і дронами (183 загиблих, 967 поранених), а 27 відсотків — із дронами малої дальності (111 загиблих, 710 поранених). Втрати від авіаційних бомбардувань, насамперед керованими авіабомбами, зросли порівняно з червнем на 143 відсотків — до 105 загиблих і 753 поранених, що зробило їх другою провідною причиною. За перші сім місяців 2026 року місією перевірено 1,839 загиблих і 10,638 поранених — на 44 відсотки більше, ніж за той самий період 2025 року, і більш ніж удвічі більше, ніж у 2024 році. Очільниця місії Даніель Белл заявила, що кількість загиблих і поранених цивільних зростала щомісяця цього року.
Протягом чотирьох тижнів ліцензування виробництва перехоплювачів Patriot в Україні пройшло через чотири несумісні публічні позиції, так і не давши жодного інструменту. Президент Трамп пообіцяв ліцензію на липневому саміті НАТО 20 липня, додавши, що «нам треба бути трохи обережними з тим, кому ми видаємо ліцензії». 21 липня президент Lockheed Martin Тім Кехілл назвав переговори з Україною про виробництво «ранніми», а президент Raytheon Том Лаліберті сказав, що процес «щойно розпочався». 31 липня Трамп дав задній хід: «Ми на це не погоджувалися… важко віддати таку технологію». 3 серпня посол США при НАТО Метью Вітакер заявив, що угоду про виробництво «не буде укладено до цієї зими». Наступних вихідних президент Зеленський заявив, що «рішення ухвалено». Станом на 14 серпня посадовці США не відреагували на цю заяву, і жодної ліцензії, контракту чи поставки не було встановлено.
Протягом серпня 2026 року російськими регіонами поширилася друга хвиля дефіциту пального. На заправках у Москві та Московській області повернулися обмеження обсягів купівлі — «Роснефть» обмежила звичайний бензин 30 літрами на автомобіль по всій країні, «Газпром нефть» — 40 літрами на автоматичних станціях і 60 на інших, «Татнефть» — 50, — а в кількох регіонах діяв продаж за парними й непарними номерами. Обмеження стосувалися переважно бензину: «Роснефть» і «Газпром нефть» не обмежували дизельне пальне, і лише «Татнефть» обмежила його — 60 літрами. Reuters пояснило дефіцит трьома одночасними причинами: атаками українських дронів на НПЗ, підвищеним сезонним попитом і позаплановим ремонтом НПЗ. Росія заборонила експорт бензину, дизельного і реактивного пального, пом’якшила стандарти якості пального і почала імпортувати нафтопродукти; партія бензину обсягом 42,000 тонн від Nayara Energy в Індії — НПЗ, частково належного «Роснефті», — прибула до російського порту 5 серпня.
Парламент України 19 серпня 2026 року затвердив генерал-майора Євгенія Хмару міністром оборони (голосів: 312), заповнивши посаду, яку він обіймав як виконувач обов’язків з 17 липня після звільнення Михайла Федорова. Раніше Хмара з січня 2026 року був тимчасовим виконувачем обов’язків голови Служби безпеки України. За кілька годин до голосування Федоров, чиє звільнення в липні спричинило шість днів протестів, оприлюднив відео із закликом провести вибори під час війни і попередженням про кризу врядування. Того ж дня президент Зеленський звільнив Ірину Мудру з посади заступниці керівника Офісу Президента, коли Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура проводили обшуки в її помешканні в межах операції, яку вони описали як спрямовану проти злочинної організації на чолі з чинним і колишнім народними депутатами, до якої причетні високопосадовці Офісу Президента. Слідчі не називали Мудру підозрюваною, і ні вона, ні Офіс Президента не коментували звільнення.
Пізно ввечері в п’ятницю, 28 серпня 2026 року, російський удар влучив у військовий об’єкт у Милій, на захід від Києва, і спричинив тривалу вторинну детонацію боєприпасів, що там зберігалися. Кількість загиблих, за повідомленнями, у наступні дні зросла до 38, близько двадцяти людей поранено, а 30 серпня четверо вважалися зниклими безвісти; пошкоджено житлові будинки і будинок для людей похилого віку та людей з інвалідністю, сотні мешканців евакуйовано. Українська прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо ймовірної недбалості у зберіганні вибухових матеріалів поблизу житла. У повідомленнях цю атаку назвали найсмертоноснішою в Київській області цього року і другим ударом по складу боєприпасів поблизу столиці за два місяці.
5 вересня 2026 року спецпосланець США Стів Віткофф і Джаред Кушнер зустрілися з президентом Володимиром Путіним у Кремлі; переговори тривали близько трьох годин, після чого відбулася вечеря. Помічник Путіна Юрій Ушаков назвав обговорення «змістовними, дуже відвертими і конструктивними» і сказав, що з’явилася низка ідей щодо врегулювання; зміст пропозиції Сполучених Штатів не оприлюднено. Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Путін наказав не завдавати ударів по Києву протягом трьох днів з опівночі, у зв’язку із запланованим на наступний день візитом делегації до Києва. Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна утримається від ударів по Москві протягом того самого періоду. За повідомленнями, Україна запропонувала ширше триденне припинення вогню, а Росія його не прийняла. Домовленість стосується лише ударів по двох столицях; атаки дронів і ракет по інших цілях в обох країнах тривали.
18 вересня 2026 року президент Дональд Трамп підписав закон Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026. Закон дозволяє запроваджувати мита до 100 відсотків для найбільших покупців російських нафти і природного газу і передбачає санкції проти президента Росії, урядовців, олігархів, банків і фінансових установ, а також проти тіньового флоту; він також розширює санкції проти енергетичного і збройового секторів Ірану. Палата представників ухвалила його 262 голосами проти 159, а Сенат — 86 проти 11. Внесення до переліку запускає мита протягом тридцяти днів, а президент може на власний розсуд скасувати їх або встановити нижчі ставки. На момент закриття цього бюлетеня про жодне внесення до переліку не оголошено.
Рано вранці 20 вересня 2026 року, в останній день виборів до Державної думи Росії, українські дрони уразили НПЗ «Газпром нафти» в московському районі Капотня, який забезпечує значну частку паливного ринку столичного регіону. Генеральний штаб України підтвердив удар. Мер Москви Сергій Собянін підтвердив пошкодження об’єкта на території НПЗ, назвав атаку наймасштабнішою на столицю на сьогодні і заявив, що на підходах до неї збито близько 450 дронів. Галузеві джерела повідомили Reuters, що обидві установки первинної перегонки нафти загорілися, завод зупинив роботу, а ремонт може тривати кілька тижнів. Тієї ж ночі було уражено нафтобазу в Софиному в Московській області, і губернатор області повідомив щонайменше про двох загиблих. 25 вересня президент Путін заявив, що Росія «добре подумає» щодо відновлення переговорів, пославшись на атаку на Московську область під час голосування. Попередня перерва в роботі заводу також зафіксована в записах: після ударів 16 і 18 червня 2026 року галузеві джерела 24 червня повідомили Reuters, що ремонт триватиме щонайменше пів року. Вереснева зупинка свідчить, що роботу було відновлено до 20 вересня, раніше, ніж передбачала ця оцінка, але жоден оператор чи міністерство про перезапуск не оголошували.
28 вересня 2026 року президент Путін підписав указ, що обмежує публікацію інформації енергетичного сектору: обсяги переробки та виробництва на рівні НПЗ, структуру експорту нафтопродуктів, кількості та ціни, продавців, покупців і посередників, транспортні маршрути, термінали та сховища, митні дані, а також біржові обсяги бензину та дизельного пального. Поширення через ЗМІ чи в інтернеті заборонено, якщо відповідна компанія сама не розкриває інформацію. Указ обґрунтовує це як відповідь на «недружні дії» Сполучених Штатів і держав, що з ними пов’язані. 30 вересня уряд продовжив до 31 жовтня заборону на експорт дизельного пального, суднового палива та газойлю виробниками, термін дії якої спливав того дня; заборона для невиробників і повна заборона на бензин діють до 31 січня 2027 року, а заборона на авіапаливо — до 30 листопада. Уряд послався на попит у сезон збирання врожаю. 2 жовтня віцепрем’єр Олександр Новак заявив, що ринок дизельного пального збалансований, що часткове відновлення експорту буде розглянуто, якщо виробництво перевищить внутрішній попит, і що захисні заходи скоротили час відновлення після ударів.
Починаючи з пізнього ранку 1 жовтня 2026 року російські дрони за два дні чотири рази уразили Південний міст у Києві, а 3 жовтня — Північний міст; це перші за війну удари по переправах столиці через Дніпро. Мер Віталій Кличко 3 жовтня повідомив про пошкодження дорожнього покриття та тролейбусних контактних мереж і про двох поранених, а міська військова адміністрація обмежила рух мостами під час повітряних тривог. 3 жовтня Микола Калашник, міністр, відповідальний за інфраструктуру, заявив, що будуються дамба й понтонна переправа, що може тривати до трьох місяців, і що щодня між двома берегами переїжджає близько 600,000 автомобілів. Удари сталися після комбінованої атаки 30 вересня, яку прем’єр-міністр України назвав першим масованим ударом по енергосистемі від кінця минулого опалювального сезону. Президент Зеленський 3 жовтня заявив, що українська розвідка отримала документи, які показують російський наказ поширити зимові удари на інфраструктуру, логістику та дороги, щоб чинити тиск на людей і змусити їх залишати міста; МЗС Росії того ж дня заявило, що завдає ударів по військових об’єктах у Києві, і застерегло іноземних дипломатів від перебування в Україні.
9 жовтня 2026 року Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США видало пов’язану з Росією генеральну ліцензію 135. Вона дозволяє до 00:01 за східним літнім часом 7 квітня 2027 року всі операції, заборонені Russian Harmful Foreign Activities Sanctions Regulations і Ukraine-/Russia-Related Sanctions Regulations, що стосуються продажу, постачання, розвантаження чи імпорту — зокрема до Сполучених Штатів — дизельного пального російського походження, і виключає будь-яке списання коштів з рахунків у США центрального банку Росії, Фонду національного добробуту чи Міністерства фінансів Росії. Вона з’явилася після розмови президентів Трампа і Путіна того ж дня, після якої Трамп сказав, що Росія погодилася негайно постачити 300,000 тонн дизельного пального, 500,000 тонн у листопаді і 1,000,000 тонн після того. 10 жовтня уряд Росії, як повідомило TASS, частково скасував заборону на експорт дизельного пального для виробників, дозволивши постачити на зовнішні ринки 500,000 тонн; віцепрем’єр Олександр Новак сказав, що внутрішніх споживачів це не зачепить.
3-й армійський корпус України 15 вересня 2026 року оприлюднив операцію, яку назвав «Вівальді» — на честь «Пір року», — і яку з кінця травня таємно проводив у Лиманському секторі. Він оголосив чотири фази між 15 вересня і 14 жовтня, а 19 жовтня заявив, що операцію завершено і його лінія проходить по річці Чорний Жеребець. Корпус заявляє про 277 км² і 16 населених пунктів — дев’ять звільнено з-під окупації, сім очищено від інфільтрації. Незалежне картування показує менше і з запізненням: Institute for the Study of War виявив щонайменше 147 км² довкола Лимана, що вперше стали видимими на його вересневому картуванні, а DeepState підтверджував названі села фаза за фазою. Корпус стверджує, що до руху бронетехніки завдавав ударів по російській логістиці та підрозділах дронів у глибокому тилу; ISW оцінив, що Україна ймовірно нейтралізувала російську оборону з дронів на північ від Лимана перед третьою фазою. 9 жовтня ISW оцінив, що операція розбила північне крило російської спроби оточити Слов’янськ і Краматорськ, і назвав це оперативним провалом Росії.
16 жовтня 2026 року президент Дональд Трамп підписав виконавчий указ «Implementing the Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026». Розділ 2 встановлює передбачені законом підвищення мит: на 500 відсотків ад валорем на товари з Росії; на 100 відсотків на товари з п’яти найбільших імпортерів російської сирої нафти і природного газу, якщо вони свідомо здійснюватимуть нові закупівлі 18 жовтня 2026 року або пізніше; і на 100 відсотків на товари з п’яти головних посередників в ухиленні від нафтових санкцій щодо Росії. Розділ 4(a), посилаючись на розділ 115(a) закону та на засвідчення перед Конгресом того, що відмова від застосування відповідає національним інтересам, відмовляється від застосування цих мит. Розділи 4(b) і 4(c) відмовляються від застосування санкційних положень закону в розділах 102(a), 102(d), 102(e), 103–111 і 117 та встановлюють, що санкції за виконавчими указами щодо національного надзвичайного стану у зв’язку з Росією, продовженого 24 березня 2026 року, залишаються незмінними, зокрема щодо всіх осіб, позначених на їх підставі. Розділ 4(d) зберігає ці відмови чинними, доки президент або держсекретар, у консультації з міністром фінансів, не визначить, що доречні подальші дії; дати завершення не встановлено. Розділ 3 доручає моніторинг закупівель російської сирої нафти і природного газу та ухилення від санкцій. Чинний текст указу не містить жодного положення щодо Ірану.
23 жовтня 2026 року Білий дім оголосив, що Росія та Україна домовилися про локалізоване припинення вогню навколо окупованого Росією міста Олешки в Херсонській області, щоб допомога могла дістатися міста, а цивільні, які бажають виїхати, могли це зробити; посередницею названо першу леді США; у заяві датою початку вказано 29 жовтня. Обидва генеральні штаби оголосили початок о 03:00 за київським часом 27 жовтня — російський на херсонському напрямку, український на визначеній ділянці. 27 жовтня президент Путін сказав лідерам Фінляндії та Норвегії, що гуманітарна операція розпочалася і що на херсонському напрямку запроваджено тимчасовий «режим тиші». Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець того ж дня сказав, що припинення вогню набуло чинності о 03:00, що воно триває до 22:59 1 листопада і що жодна зі сторін не зафіксувала порушень; уранці 28 жовтня він повідомив про тридцять годин без інцидентів. Перша леді 27 жовтня сказала, що строки було «прискорено на два дні раніше від графіка», — це єдина прочитана версія розбіжності між 29 жовтня в заяві та 27 жовтня у сторін. 30 жовтня Лубінець сказав, що допомогу доставлено і що припинення вогню протрималося 87 годин без зафіксованих порушень. Евакуйовані проїхали через окупований Крим, Росію та Білорусь і 31 жовтня дісталися підконтрольної Україні території в Чернігівській області; частина мешканців натомість поїхала до Росії, за версією російської уповноваженої. Офіційної цифри не оприлюднено: прем’єр-міністр відкликала цифру 527 як наведену помилково. Волонтер сказав, що Росія почала вивозити людей ще до погодженої дати, а український військовий речник звинуватив російські сили у використанні паузи для ротації підрозділів і укріплення позицій, на що Росія в жодному прочитаному матеріалі не відповіла. Текст домовленості не оприлюднено, і жодного моніторингового механізму не названо.
Жодна подія не відповідає цьому набору фільтрів.
