Контекст, а не цілевказання. Цей атлас описує структуру та історію. Він свідомо не містить поточних місць розташування, актуальної чисельності, переміщень підрозділів і будь-чого оперативно чутливого — модель контенту не має для цього полів. Глибина гілки відображає те, що можна встановити з публічних джерел, а не розмір, спроможність чи значення сили: тонка гілка означає, що держава мало публікує, а кількість записів ніколи не є мірою сили.
Нова національна армія, яку з січня 2025 року збирають із переможних угруповань, формувань, що походять від ХТШ, інтегрованих бригад СДС та перевіреного особового складу, — армія приблизно з двадцяти дивізій, згрупованих з червня 2026 року в п’ять регіональних корпусів, поряд із повітряними силами, що відбудовуються, — вона замінює розпущену армію доби Асада, а не успадковує її. Описано лише на структурному рівні.
Національні сухопутні сили, які Міністерство оборони з січня 2025 року зібрало з угруповань, що виграли війну, — близько двадцяти пронумерованих дивізій, створених на основі цих угруповань і розгорнутих у регіонах їхнього походження та згрупованих у червні 2026 року в п’ять регіональних корпусів, причому колишні бригади СДС входять до однієї дивізії; описано на рівні корпусів і дивізій і ніколи нижче.
Сухопутні · у складі Сирійських державних сил (Міністерство оборони)
Корпус для сходу — Дейр-ез-Зор, аль-Букамаль, Ракка, Хасака та кордон з Іраком, — до складу якого входять 42-га, 66-та, 72-га та 86-та дивізії; ним командує колишній командир східного сектору ХТШ, і саме до його зони бої в січні 2026 року приєднали північний схід з арабською більшістю.
Східна дивізія на основі ХТШ, створена навесні 2025 року для долини Євфрату та кордону з Іраком, — формування, через яке власні бійці фракції-переможниці, а не її підтримувані Туреччиною союзники, утримують частину Дейр-ез-Зору в складі східного корпусу, командувач якого є водночас командиром цієї дивізії.
Східна дивізія під командуванням Абу Хатема Шакри, за угрупованням якого «Ахрар аш-Шаркія», що його підтримує Туреччина, тягнеться історія порушень під час операції «Джерело миру» 2019 року, — закріплена за Раккою, Дейр-ез-Зором і Хасакою, регіоном, звідки походять її бійці, і регіоном, який бої в січні 2026 року повернули державі.
Корпус для Алеппо, Афріна, Манбіджа та турецького кордону — 60-та, 62-га, 76-та та 80-та дивізії, три з яких створено з угруповань, які підтримує Туреччина, — під командуванням колишнього командира алеппського сектору «Нусри» та ХТШ; корпус, що успадковує північні зони, створені операціями Туреччини.
Дивізія, до якої було інтегровано бригади Сирійських демократичних сил за угодою січня 2026 року, — бригади Хасаки, Деріка та Камишли, за власним оголошенням міністерства, — і, отже, формування, у якому сила північного сходу під курдським проводом тепер існує всередині держави.
Дивізія, створена переважно з дивізії «Султан Сулейман Шах», яку підтримує Туреччина, — угруповання, відомого як «Амшат», командира якого було піддано санкціям за порушення в Афріні, — закріплена за Хамою, звідки походить більшість її бійців, і віднесена у зведеннях до Північного корпусу.
Корпус для Хомса, Хами та пустелі — 40-ва, 52-га, 54-та та 82-га дивізії — під командуванням колишнього старшого командира «Нусри» та ХТШ; у зоні цього корпусу лежать Бадія, де живуть залишки ІДІЛ, та авіабази, по яких Ізраїль завдав ударів у 2025 році.
Південна дивізія, створена з Національного фронту визволення та угруповань Дараа з південного оперативного штабу 2024 року, — за списками дивізій закріплена за Дараа, а за схемою корпусів — за Центральним корпусом; цю розбіжність запис фіксує, а не розв’язує.
Корпус для столиці та півдня — Дамаск, Риф-Дімашк, Дараа, Кунейтра та кордони з Ізраїлем і Ліваном, — до складу якого входять 44-та, 64-та та 70-та дивізії; ним командує один із засновників «Нусри» з турецьким громадянством, а його зона — це ізраїльські безпекові переговори та глухий кут у Сувейді.
Дивізія для східної частини околиць Дамаска, створена з «Джейш аль-Іслам» — угруповання, яке до 2018 року правило в Думі та Східній Гуті, роками перебувало у вигнанні на півночі під турецьким патронатом і повернулося на рідну землю як дивізія нової армії.
Корпус для Латакії, Тартуса, Джабли та алавітських гір — 50-та, 56-та, 74-та та 84-та дивізії — під командуванням колишнього командира північно-західних секторів «Нусри» та ХТШ; його зона — це узбережжя березневих масових убивств 2025 року й російських баз.
Повітряні сили, які перехідна держава відбудовує майже з нуля — парк доби Асада і більшість засобів протиповітряної оборони Ізраїль знищив у дні після падіння Дамаска, — з першим випуском курсантів у липні 2026 року, відновленими Су-22, що піднялися в повітря в серпні, та ізраїльським ударом по базі, з якої вони літали, через кілька днів.
Повітряні · у складі Сирійських державних сил (Міністерство оборони)
Ісламістський збройний рух, що правив Ідлібом, очолив наступ, який повалив уряд Асада, і в січні 2025 року саморозпустився в новій державі, — інституційний попередник основних сил перехідного уряду. Історичний запис.
Добровольчі / нерегулярні · у складі Сирійських державних сил (Міністерство оборони)
Структури внутрішньої безпеки перехідної держави — наступники поліції та страхітливих розвідувальних служб доби Асада, відбудовані навколо Служби загальної безпеки, і місце, куди переходить Асаїш за блоком угоди про інтеграцію щодо внутрішніх справ. Лише структурний опис.
Внутрішні / безпекові
Профіль на переглядіСтаном на 2026-08→
СДС і структури під курдським проводом · Збройний рух
Багатоетнічна сила під курдським проводом, що розгромила халіфат ІДІЛ, — під командуванням Мазлума Абді, інтегрується до Міністерства оборони за угодою січня 2026 року як одна дивізія, сформована з трьох бригад СДС, а бригаду з Кобані приєднано до дивізії, пов’язаної з Алеппо. Лише структурний рівень.
Сухопутні
РеорганізованоПрофіль на переглядіСтаном на 2026-08→
СДС і структури під курдським проводом · Ополчення
Курдське ядро ополчення СДС — YPG та її жіночі загони YPJ, — що походить із родини рухів PYD. Туреччина вважає їх продовженням РПК і вимагає їхнього розпуску; самі загони цю тотожність відкидають. Контекст складових та історичний контекст.
Добровольчі / нерегулярні · у складі Сирійських демократичних сил (СДС)
Статус невизначенийПрофіль на переглядіСтаном на 2026-08→
СДС і структури під курдським проводом · Командування
Регіональна рада СДС з арабською більшістю для Дейр-ез-Зора — структура, через яку сила під курдським проводом утримувала долину Євфрату після 2017 року і чиї племінні складові перейшли на інший бік під час боїв у січні 2026 року, вивівши схід з арабською більшістю зі складу СДС і передавши його державі. Історичний запис.
Сухопутні · у складі Сирійських демократичних сил (СДС)
Об’єднаноПрофіль на переглядіСтаном на 2026-01→
СДС і структури під курдським проводом · Внутрішні сили
Сила внутрішньої безпеки Автономної адміністрації — поліція, блокпости та відповідальність за утримання під вартою на всьому північному сході впродовж десятиліття, зокрема охорона в системі ув’язнення бойовиків ІДІЛ. Входить до структур Міністерства внутрішніх справ за угодою січня 2026 року. Лише структурний опис.
Внутрішні / безпекові
Профіль на переглядіСтаном на 2026-08→
Туреччина та підтримувані нею угруповання · Зовнішній
Військова присутність Туреччини на півночі Сирії з 2016 року — гарнізони, механізми спостереження та структури патронату, вибудувані в ході операцій «Щит Євфрату», «Оливкова гілка» та «Джерело миру», що нині переналаштовуються навколо партнерства з перехідним урядом. Лише загальний структурний опис.
Міжвидові
Профіль на переглядіСтаном на 2026-10→
Туреччина та підтримувані нею угруповання · Збройний рух
Угруповання, організовані під турецьким патронатом із 2016 року як «Сирійська національна армія», — гарнізонні та адміністративні сили північних зон із ґрунтовно задокументованою історією порушень в Афріні, що нині нерівномірно вливаються до нової національної армії. Лише структурний рівень.
Добровольчі / нерегулярні · у складі Збройних сил Туреччини — роль на півночі Сирії
РеорганізованоПрофіль на переглядіСтаном на 2026-06→
Польова армія Туреччини зі штабом у Малатьї, зона якої охоплює кордони із Сирією, Іраком та Іраном, — командування, чиї корпуси провели операції «Щит Євфрату», «Оливкова гілка» та «Джерело миру» і утримують гарнізони на півночі Сирії, і державна організація, що стоїть за присутністю Туреччини в модулі.
Сухопутні · у складі Збройних сил Туреччини — роль на півночі Сирії
Профіль на переглядіСтаном на 2026-06→
Місцеві органи влади та органи влади меншин · Ополчення
Збройні угруповання провінції Сувейда під проводом друзів — місцеві структури самооборони, які насильство липня 2025 року загартувало до стану фактичної безпекової влади на більшій частині провінції, поза державним контролем і без єдиного командування. Лише структурний опис; внесення до переліку є описом, а не визнанням.
Добровольчі / нерегулярні
Профіль на переглядіСтаном на 2026-08→
Місцеві органи влади та органи влади меншин · Ополчення
Консолідований збройний орган друзьких угруповань Сувейди, утворений 23 серпня 2025 року під проводом шейха Хікмата аль-Хіджрі з приблизно тридцяти–сорока угруповань, — сила, що утримує більшу частину провінції поза владою держави, і та, що знову воювала з силами Міністерства внутрішніх справ 31 серпня 2026 року.
Добровольчі / нерегулярні · у складі друзьких угруповань Сувейди
Профіль на переглядіСтаном на 2026-10→
Місцеві органи влади та органи влади меншин · Ополчення
Найстаріше і впродовж десятиліття найбільше з друзьких угруповань Сувейди — засноване в 2013 році, щоб уберегти синів громади від служби в армії доби Асада, давній противник об’єднання під проводом аль-Хіджрі, яке приєдналося до його Національної гвардії в серпні 2025 року після зміни керівництва; чи залишалося воно в її складі через рік — щодо цього джерела розходяться, і тому статус записано як невизначений.
Добровольчі / нерегулярні · у складі друзьких угруповань Сувейди
Статус невизначенийПрофіль на переглядіСтаном на 2026-08→
Повстанські залишки «Ісламської держави» після територіальної поразки 2019 року — пустельні осередки й мережі атак, зосереджені в Дейр-ез-Зорі та центральній Бадії, послаблені й такі, що переналаштовуються після врегулювання на сході в січні 2026 року.
Військова присутність США, що з 2015 року була опорою кампанії проти ІДІЛ і партнерства із СДС, — завершилася передачею останньої великої бази сирійському уряду 16 квітня 2026 року. Історичний запис, лише загальний структурний рівень.
Залишкова публічно задокументована присутність Росії — авіабаза Хмеймім і військово-морський об’єкт у Тартусі, вузли інтервенції 2015–2024 років, — чиє майбутнє визначив меморандум від 9 серпня 2026 року: цивільні об’єкти переходять під сирійське управління, військові протягом трьох місяців перепрофілюються на спільні навчальні центри. Лише загальний структурний рівень; поточне розташування сил не відображено.
Експедиційна авіагрупа Повітряно-космічних сил у Хмеймімі — база, з якої провадилася інтервенція 2015–2024 років, на яку стягнулися сили після падіння уряду, який вони захищали, і яку тепер має бути перепрофільовано на спільний навчальний центр за меморандумом від 9 серпня 2026 року.
Повітряні · у складі російської військової присутності — Сирія
Пункт матеріально-технічного забезпечення ВМФ Росії в Тартусі — причал і склад, а не база флоту, єдиний військово-морський плацдарм Росії в Середземномор’ї; його комерційний причал переходить під сирійське управління, а військовий об’єкт стає навчальним центром за серпневим меморандумом 2026 року.
Військово-морські · у складі російської військової присутності — Сирія
Регіональна позиція Ізраїлю щодо Сирії — кампанія ударів у грудні 2024 року, присутність у буферній зоні на Голанах і за її межами та регулярні операції на півдні паралельно з безпековими переговорами. Лише загальний стратегічний опис; жодних позицій чи оперативних деталей не відображено.
Регіональне командування ЦАХАЛ для ліванського та сирійського фронтів — командування, чиї сили в грудні 2024 року увійшли до буферної зони на Голанах і на позиції за її межами й відтоді діють на півдні Сирії, і організація, що втілює ізраїльську позицію, яку цей модуль фіксує рівнем вище.
Сухопутні · у межах військової присутності Ізраїлю щодо Сирії
Територіальна дивізія Північного командування для Голанських висот — формування, що утримує сирійський фронт, зона якого з грудня 2024 року охоплює буферну зону та позиції за її межами, і формування ЦАХАЛ, найбезпосередніше причетне до південного безпекового напряму.
Сухопутні · у складі Північного командування ЦАХАЛ
Повітряні сили Ізраїлю — у цьому модулі сила, яка знищила більшу частину стратегічного озброєння і ППО Сирії в дні після падіння Дамаска в грудні 2024 року і відтоді завдає ударів усередині Сирії з частотою, яку фіксує серія israeli-strikes модуля.
Повітряні · у підпорядкуванні Армії оборони Ізраїлю
Формування наземної протиповітряної та протиракетної оборони повітряних сил — організація, яка експлуатує багатошаровий щит Iron Dome, David's Sling і Arrow і яка відбивала іранські удари у відповідь в обох війнах.
Повітряні · у підпорядкуванні Повітряних сил Ізраїлю
Навігаційне угруповання, а не командування: координовані Іраном структури ополчень, логістики та фінансування часів Асада — сирійська роль «Хезболли», союзні іноземні ополчення, коридор Ірак–Ліван, — демонтовані або розпорошені з грудня 2024 року; про залишкову контрабанду та діяльність осередків повідомляють сирійський уряд, Ізраїль та інші, і це важко перевірити. Реальні материнські інституції кожного елемента різнилися; лише історичний і стратегічний масштаб.
Міжвидові
Статус невизначенийПрофіль на переглядіСтаном на 2026-06→
Алеппська дивізія, створена з угруповань Сирійської національної армії, — одне з підтримуваних Туреччиною формувань, згрупованих у червні 2026 року під північним корпусом, зона якого — Алеппо, Афрін, Манбідж і турецький кордон; її перший набір новобранців завершив навчання у військовій академії в Алеппо в липні 2025 року, а пізніше того ж року змінився її командир.
Сухопутні · у складі Північного корпусу
Запис-заготовка · очікує дослідженняСтаном на 2026-06→
Алеппська дивізія, створена з угруповань Сирійської національної армії та Національного фронту визволення, — друге з підтримуваних Туреччиною формувань північного корпусу, яке ділить із 76-ю дивізією зону Алеппо, Афріну, Манбіджа та турецького кордону, а разом із нею — успадковані державою північні зони; її командир, за повідомленнями, походить із лінії «Нур ад-Дін аз-Зенкі».
Сухопутні · у складі Північного корпусу
Запис-заготовка · очікує дослідженняСтаном на 2026-06→
Одна з чотирьох дивізій, які реорганізація червня 2026 року згрупувала під західним і прибережним корпусом, зона якого — Латакія, Тартус, Джабла та алавітські гори, — регіон, де слідчі ООН виявили членів сил тимчасового уряду серед виконавців насильства в березні 2025 року; її вихідне угруповання та командир не встановлені в компіляції, на яку спирається цей атлас.
Сухопутні · у складі Західного і Прибережного корпусу
Запис-заготовка · очікує дослідженняСтаном на 2026-06→
Військово-морський вид сил лише за назвою — флот доби Асада знищили в Латакії ізраїльські удари в грудні 2024 року, — відновлення якого, якщо воно взагалі відбудеться, проходить через турецьку оборонну угоду та серпневе (2026 року) врегулювання майбутнього об’єкта в Тартусі; статус невизначений і зафіксований, щоб читач не припускав, що ВМС існують. Жодного сирійського оголошення про вид сил, командувача чи структуру не прочитано.
Військово-морські · у складі Сирійських державних сил (Міністерство оборони)
Статус невизначенийЗапис-заготовка · очікує дослідженняСтаном на 2026-08→
